Ви увійшли як Гість
Група "Гости"Вітаю Вас Гість!
Група "Гости"Вітаю Вас Гість!
Меню сайту
Категорії розділу
| Новини [14] |
|
Наукові статті
[39]
Перелік праць викладацького складу кафедри
|
|
Закони
[1]
Дана категорія містить закони, які зв'язані з земельним кадастром
|
|
Відео
[14]
Тут знаходяться відеоматеріали
|
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Geovisite
Цікава інформація
| Головна » Статті » Наукові статті |
АВСТРІЙСЬКИЙ ДОСВІД ФЕРМЕРСТВА Яковенко В.О. – студент ІІІ курсу напряму підготовки «Геодезія, картографія, землеустрій» ПДАТУ Науковий кер
| УДК 631.115.1(436) АВСТРІЙСЬКИЙ ДОСВІД ФЕРМЕРСТВА Яковенко В.О. – студент ІІІ курсу напряму підготовки «Геодезія, картографія, землеустрій» ПДАТУ Науковий керівник: Шелепницька І.П. – в.о.доцента кафедри Землеустрою і кадастру ПДАТУ Австрія одночасно і альпійська і придунайська країна, що знаходиться на «перехресті Європи»: через її альпійські перевали проходять шляхи з країн, що лежать на північ від Австрії, до країн Середземного басейну, і з країн, що лежать на захід від неї - у придунайські (Балканські) країни. Найбільш густонаселені і розвинені в економічному відношенні райони Австрії розташовані на сході, що створює додаткові сприятливі можливості для розширення зв'язків між Австрією та іншими країнами. Фактично, сучасна Австрія - централізована держава; права земель обмежені конституцією, в якій вузьким колом питань визначені повноваження місцевих громад. Головне, що визначає природні та й економічні особливості Австрії - це Альпи. Їх білоголові вершини видні в країні звідусіль. В придунайській частині Австрії і прилеглої до неї західної окраїни Середньодунайської рівнини проживає переважна більшість населення і знаходиться "центр тяжіння" всієї країни. В цій частині Австрії розташовані великі площі родючих земель, теплий і досить вологий (700-900 мм опадів у рік) «виноградний» клімат. Досить тепле, довге літо з середньою температурою + 20 градусів і тепла сонячна осінь. На рівнинах і передгір'ях порівняно м'яка зима із середньою температурою - 1-5 градусів. Нині Австрія відноситься до індустріальних країн, і хоча за вартості продукції промисловість переважає сільське господарство приблизно в 7 раз, країна забезпечує свої потреби в основних сільськогосподарських продуктах на 85% за рахунок власного виробництва. В Австрії досить розвинуте сільське господарство. В даний час, врожайність головних зернових культур - пшениці і ячменю перевищує 35 ц/га, продуктивність молочних корів досягає 3 тис. кг молока на рік. Більше 23 видів продукції сільського господарства дає тваринництво. Цьому сприяє те, що природні луги і пасовища займають більше половини всієї сільськогосподарської площі. Крім того, під посівами кормових культур зайнято приблизно чверть площі ріллі. Незначна частина кормів імпортується. Все це дозволяє утримувати 2,5 млн. голів великої рогатої худоби. Останнім часом, власне виробництво м'яса і молока покриває весь попит населення країни. Оброблювана площа невелика. Є землі, які обробляються не постійно. Це так звані «егартен» (перелоги). Вони використовуються поперемінно: то як рілля, то як пасовище. «Егартен» характерний для альпійських районів. Головні сільськогосподарські культури - пшениця, ячмінь і цукровий буряк вирощуються головним чином там, де теплий клімат і родючі грунти, - у придунайській частині Австрії і на її східній рівнинно-горбистій околиці. Тут також сіють жито, овес і картоплю. Але їх посіви розповсюджені ще ширше - вони зустрічаються також в передгір'ях Альп і гірських долинах, на плато Шумави. Поза гірських районів розповсюджені овочівництво, плодівництво і особливо виноградарство. Виноградна лоза вирощується тільки в теплих районах на північно-східній та східній околицях країни [1]. В Австрії існують як змішані фермерські господарства так і спеціалізовані ферми по виробництву продукції одного виду. Австрійський уряд за допомогою спеціальних програм, введенням дотацій та пільг підтримує сільськогосподарський бізнес, фермерство. На відміну від виробництва рослинної продукції, фермерські господарства з виробництва м'яса і молока розташовані в горах, у зв'язку з тим, що гірський рельєф та ґрунтовий покрив не дозволяють вирощувати там рослинну продукцію. Тоді як великі площі гірської місцевості дозволяють без проблем випасати, наприклад, велику рогату худобу. В одному населеному пункті може існувати від 3 і більше фермерських господарств. Господарі цих ферм можуть об'єднуватися і сумісно вести деякі справи. Молода худоба випасається в горах від середини травня до середини вересня, не повертаючись додому, а залишаючись лише під наглядом пастухів. Таким чином, в одному населеному пункті може бути, наприклад, спільний склад для зберігання сиру, чи спільний винний погріб. У разі будівництва нової споруди, необхідної для ведення фермерського господарства, урядовими програмами покривається 50% усіх витрат на будівництво. В гірських районах Альп ведення сільського господарства - це традиція, яка є невід'ємною частиною життя людей. Фермерські господарства в Австрії включають в себе не тільки вирощування сільськогосподарської продукції, а й розвиток «зеленого туризму» (особливо в мальовничих Альпах). Поширені і користуються неабияким попитом у відвідувачів ресторани, розташовані поблизу ферм. В цих ресторанах готують їжу із власної фермерської продукції. Революційним «австрійським фермером» вважають у світі Зеппа Хольцера, ферма якого, площею 50 га, розташована на висоті понад 1500 м на рівнем моря в Альпах. Хольцер відомий, як практик-фермер і автор багатьох книг з «пермакультури». «Пермакультура» (від англ. permaculture – permanent agriculture – «Перманентне сільське господарство») – система ведення сільського господарства, заснована на зв’язках, що спостерігаються в природних екосистемах [2]. Сутність «хольцерівського методу» полягає в тому, що якщо на земельній ділянці створити необхідний мікроклімат, спасти рослини від вітру, забезпечити їх вологою та теплом, не потрібно буде зранку й до вечора полоти, поливати і вдобрювати. При цьому фермер, користується лише природнім матеріалом: каміння – використовується для збереження тепла ( під ними накопичується волога, а нагріваючись від сонця – виконує роль батарей; облаштовані тераси, розташовані перпендикулярно основному напряму вітру – виконують функцію «вітрової пастки»). На одній грядці фермер вирощує разом овочі, фрукти, зелень і пшеницю. За його методом, кожна рослина виконує своє призначення, не заважаючи іншій. Бур'янів для Хольцера не існує, якщо їх полоти або ж проріджувати грядки – це означатиме втручання в екосистему і як наслідок – порушення вегетації, виснаження ґрунту. Не допускається і внесення мінеральних добрив, натомість – використовується органіка і сіно. Після внесення в землю насіння, її накривають сіном, створюючи парниковий ефект ковдри для рослин. Вода на ділянці має бути обов’язково. Для цього викопують на низинній частині ділянки глибоку яму для збору води, що буде живити грунт навколо і створювати мікроклімат [3]. Ось такі різноманітні форми й методи, що застосовуються австрійськими фермерами. Вивчення передового зарубіжного досвіду є корисним для українського фермерства, яке знаходиться у стадії розвитку. Список використаних джерел 1. Юрківський В.М. Географія країн світу – Сільське господарство Австрії. Електронний ресурс [Текст] // Режим доступу: http://eduknigi.com/geo_view.php?id=259; 2. Метод Хольцера [Текст] // Режим доступу:. http://www.ecology.md/section.php?section=ecoset&id=5907 3. Центр пермакультури Зеппа Хольцера в Росії. Електронний ресурс [Текст] // Режим доступу: http://plodorodie.su/ 4. Яковенко В. Звіт із проходження практики на фермерському господарстві в Австрії. ПДАТУ. 2011 р. Джерело: http://Наукова студентська конференція "Наука.Молодь.Земля.Сталий розвиток" 15 березня 2012 року. ПДАТУ | |
| Переглядів: 1719 | Коментарі: 3 | Теги: | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
кафедра землеустрою і кадастру © 2024 | 