Ви увійшли як Гість
Група "Гости"Вітаю Вас Гість!
Група "Гости"Вітаю Вас Гість!
Меню сайту
Категорії розділу
| Новини [14] |
|
Наукові статті
[39]
Перелік праць викладацького складу кафедри
|
|
Закони
[1]
Дана категорія містить закони, які зв'язані з земельним кадастром
|
|
Відео
[14]
Тут знаходяться відеоматеріали
|
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Geovisite
Цікава інформація
| Головна » Статті » Наукові статті |
ІСТОРИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ
| УДК: 528.2:332.2 ІСТОРИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ Ткачук Д.В. – студент 4 курсу, напрям "Геодезія картографія та землеустрій" Двойнос Л.М. – к.е.н., доцент кафедри землеустрою і кадастру ПДАТУ В історичному розвитку землеустрій на землях сучасної України пережив значну кількість стадій. Відомий український вчений В. Васильченко свого часу зазначав: "Кожна стадія людства залежить від тих господарсько-економічниї і суспільно-політичних умов даного періоду, що на їх грунті й будувалися певні принципи, покладені в основу землевпорядження" [1]. Дослідження еволюції землевпорядних дій в Україні дає багатий матеріал для пошуку наукової істини щодо змісту землеустрою. Необхідність проведення землевпорядних робіт виникла у людства ще у далекій давнині. Народи Греції, Єгипту, Індії за кілька тисячоліть до нашої ери розділяли земельні масиви на частини, вели ретельний облік земель, здійснювали різні виміри для будівництва каналів, зведення споруд, проводили відмежування й обмірювання земель, облік їхньої якості та оподаткування. На початку ХVII ст. в Україні виникла складна політична ситуація. Після шестирічної визвольнох війни Б. Хмельницького автономна держава почала втрачати свою державність: владу гетьмана і старшини було зведено до розв’язання питань місцевого значення, на територію Слобожанщини поширився російський губерніальний поділ. Соціально-економічні відносини у зв’язку з тим, що Україна не мала власного законодавства, почали регулюватися переважно німецьким законодавством та царськими указами [2]. Наприкінці ХVII ст. на українські землі поширився загальноросійський адміністративний устрій. У 1831 році на території України припиняється дія Магдебурзького права і з 1842 року починає діяти майже в повному обсязі загальноросійський Звід законів [3]. До середини ХVIII ст. земельні відносини в Росії були дуже складними. Землеволодіння дворянства з незаконно приєднаними до них землями оформлялися незаконним шляхом, у наслідок чого держава недоодержувала великих сум. Багато маєтків не мали встановлених меж. Сервітути з невизначеним змістом прав вносили непорозуміння у користування такими угіддями, як ліси, а також користування водопоями, проїздами тощо. Це призводило до непорозумінь і спорів. Були маєтки, які розташовувалися через смужно, мали неправильну форму землеволодінь та інші недоліки. Все вищесказане свідчило про необхідність здійснення заходів щодо впорядкування відносин стосовно користування і володіння землею, насамперед межування. Особливо в цьому було зацікавлене дворянство, оскільки сподівалося таким чином закріпити за собою право володіння землею. Нестабільність земельних відносин і невдалі спроби межування під час царювання Єлизавети Петрівни за Інструкцією 1754 року змусили уряд радикально змінити підхід до проведення цих робіт. Тому в період правління Катерини ІІ (1762-1796 рр.) розпочалися нові роботи з межування земель [4]. У 1905 році Міністерство землеробства і державного майна було перетворене в Головне управління землеустрою і землеробства. Поворотнім пунктом реформування земельних відносин слід вважати 4 березня 1906 року, коли було видано Указ про організацію землеустрою і утвореня Комітету по земельних справах. Для розвитку товарного селянського господарства уряд П.А.Столипіна в 1906-1911 роках організував проведення землевпорядних заходів щодо ліквідації внутрігосподарського черезсмужжя, утворення хуторів і відрубів, у яких мав намір знайти опору, виходячи з наслідків революції 1905 року, яка показала, що общинне селянство не підтримує діючого режиму. Відповідно до Указу Миколи ІІ від 9 листопада 1906 року селянин мав право із своїм наділом вийти з общини. Земля селян, які вийшли з общин, переходила в приватну власність голови сім’ї. Попередній сімейний принцип общинного землекористування був замінений на особисте успадковане право власності на землю. Це право закріплювалося Законом від 15 листопада 1906 року, що дозволяв землевласникам здавати свої наділи під заставу Селянському банку.[5] З’являються перші підручники із землеустрою, зокрема "Селянський землеустрій ", "Керівництво по землеустрою і межуванню". У Земельному кодексі України, прийнятому Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року, статею 181 визначено, що "землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію теритрорії адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил". Таке розуміння землеустрою може стати відправним аспектом для всебічного соціально-економічного та екологічного вивчення соціально-господарських явищ і зумовлених ними організаційно-виробничих основ пристосування території, тобто ці засади і є суттю державих заходів щодо проведення землевпорядних робіт даної території. Список використаних джерел: 1. Будзілович І.С. Землеустрій в Україні: еволюція його змісту в сучасних умовах // Землевпорядкування. – 2001. – №1. – С. 32-35. 2. Васильченко В. Економічні основи землевпорядження. – Х., 1926. –180с. 3. Вехи российского землеустройства: Время, события, люди / Сост. С.Н.Волков. – М.: ГУЗ, 2000. – 224с. 4. Герман.И.Є. История руского межевания. – 2-е.изд. – Типолитография В.О. Рихтера, 1914. – 302с. 5. Герман.И.Є. Крестьянское землеустройство. – М.: Типолитография В.О. Рихтера, 1909. – 172с. Джерело: http://наук.збірка студентської конференції (2011 р. )ПДАТУ | |
| Переглядів: 2623 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
кафедра землеустрою і кадастру © 2024 | 