Ви увійшли як Гість
Група "Гости"Вітаю Вас Гість!
Група "Гости"Вітаю Вас Гість!
Меню сайту
Категорії розділу
| Новини [14] |
|
Наукові статті
[39]
Перелік праць викладацького складу кафедри
|
|
Закони
[1]
Дана категорія містить закони, які зв'язані з земельним кадастром
|
|
Відео
[14]
Тут знаходяться відеоматеріали
|
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Geovisite
Цікава інформація
| Головна » Статті » Наукові статті |
СТРАТЕГІЯ І ПЕРСПЕКТИВИ КОНТРОЛЮ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
| УДК: 349.415 СТРАТЕГІЯ І ПЕРСПЕКТИВИ КОНТРОЛЮ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ Надольський А.В. – студент 4 курсу спеціальності «Землевпорядку-вання» Кам'янець-Подільського індустріального коледжу Двойнос Н.С. – викладач Кам'янець-Подільського індустріального ко-леджу Сучасне формування системних підходів у державному управлінні зе-мельними ресурсами країни вимагає принципово нової регуляторної політики та реорганізації її окремих елементів. Особливо тривожними нині є проблеми збереження і охорони земель та забезпечення законності земельних відносин в цілому. Високий рівень освоєння територій країни, активні процеси деградації ґрунтів, мале заліснення, ліквідація частини меліоративних систем, покинуті напризволяще великі виробничі території, поселення, занепад сіл, необґрунто-ваність та хаотичність зміни цільового призначення продуктивних земель, безсистемність забудови без врахування вимог планування територій та пріо-ритетності використання сільськогосподарських земель для вирощування сіль-ськогосподарської продукції, передбаченої ст.22 Земельного кодексу України, призводить до вилучення цих земель із сільськогосподарського обороту, що є недопустимим. Недопущення таких негативних процесів вимагають перегляду законодавчо-нормативної бази, удосконалення державного управління, підви-щення відповідальності учасників земельних відносин на всіх рівнях. Численні перетягування повноважень, розпорошення управлінських функцій щодо державних земель, повна муніципалізація управління землями в середині поселень, паювання та безоплатна приватизація сільськогосподарських земель поставили приватний і дрібногруповий інтерес вище суспільних і національних інтересів, на противагу світовому досвіду останніх десятиліть, коли західні країни проводять політику підкорення приватних інтересів інте-ресам суспільства. У державі необхідно продовжувати формувати єдину систему землев-порядної служби, яка б здійснювала ведення кадастру і реєстру земель, плану-вання територій та їх землеустрій, розпорядження державними землями, дер-жавний моніторинг, контроль і охорону земель, геодезичні і картографічні роботи, а також формувала державну політику управління земельними ресур-сами та земельними відносинами в цілому. Дія державних інституцій на користь великих соціальних груп і верств населення дасть змогу кардинально виправити становище. Розробивши генеральну (схему) планування території України як в ці-лому, так і в розрізі адміністративних одиниць, доцільно зберегти норми безо-платної приватизації тільки для новостворених ділянок на безлюдних терито-ріях, завершивши посвідчення права на безоплатну приватизацію на існуючих ділянках до 2012 року. Норми обов'язковості землеустрою, як і механізми не-подільності, єдиноспадковості та консолідації земель підлягають терміновому опрацюванню і прийняттю. В основу земельної регуляторної політики держави потрібно закласти економічні механізми стимулів, санкцій, компенсацій та платності землеволодінь і землекористувань. Але на «перехідний період» фо-рмування стабільних земельних відносин, сталих землеволодінь також доцільно сформувати дієвий державний земельний контроль. При цьому потрібно обґрунтувати і окреслити обсяги фінансу¬вання з державного бюджету на утримання відповідних державних землевпорядних служб і ор¬ганів, у тому числі й із земельного контролю, та збалансовано ви-значити конкретні результати та обсяги послуг держави громадянам, юридич-ним особам. На перспективу підпорядкованість земельної служби (Комітет, Агентс-тво) не може бути галузева. Окремі міністерства не мають поглинати галузь, адже галузева зацікавленість часто іде в розріз із суспільними інтересами, ін-тересами держави і країни в цілому. Державна земельна служба може підпорядковуватися Міністерству економіки, в рамках загальної адміністративної реформи в країні на перехідний період, чи мати самостійний правовий статус урядового органу. Функціональність землевпорядної служби визначатиметься фаховим рівнем, чіткими обов'язками та дієвими механізмами і регулятивними нормами впливу на земельні відносини, їх окремі суб'єкти. Адже державний контроль і охорона земель фундаментально закріплені в плановості використання земель, землеустрої, а не в простому інспекційному контролі землекористувачів та землевласників. На цьому етапі краще повернутися до функцій державного контролю службою в цілому, коли керівник структурного підрозділу є головним держав-ним інспектором з контролю за використанням та охороною земель і підзвітний виконавчій вертикалі та місцевій владі. Також необхідна докорінна функ-ціональна переорієнтація діяльності державного органу щодо показників здій-снення контролю не як елементу правоохоронної системи з показниками адмі-ністративної практики, а органу дієвих санкцій та економічного стимулювання щодо суспільних переваг в галузі землекористування, з викоріненням при цьо-му корупційної складової, до якої можна віднести надмірну дозвільну, реєст-раційну системи та інші адміністративного характеру чинники. До системних оціночних показників діяльності служби необхідно внести такі показники: 1. Ступінь повноти охоплення заходами контролю територій в розрізі окремих категорій земель та адміністративних одиниць. Сюди входить щоріч-ний моніторинг стану сільськогосподарських угідь, просторовий контроль, перевірка правової і оціночної складової. 2. Фінансова результативність. Економічні санкції повинні переважати затрати на контрольно-моніторингові та інспекційні функції служби. 3. Показник повноти усунення порушень. Виявлені під час перевірок порушення мають бути максимально усунені, штрафи сплачені, земельні діля-нки приведені в попередній стан, угіддя рекультивовані, а непоправні і невід-новні втрати ресурсу компенсуються за відновною вартістю, за аналогією від-шкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. На етапі введення в обов'язковість землеустрою, плановості, громадсь-кого контролю, формування прозорості економічного обігу земель та їх вико-ристання необхідно вдосконалювати і відомі адміністративні підходи в роботі контролюючого органу. Список використаних джерел: 1.Закон України «Про державний контроль за використанням та охоро-ною земель» від19.06.2003р 2.Державний контроль за використанням та охороною земель: Зб.нормативно-правових актів/ авт..-укл.: В.І.Курило – К.: НАУ, 2005 Джерело: http://наук.збірка студентської конференції (2011 р. )ПДАТУ | |
| Переглядів: 1889 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
кафедра землеустрою і кадастру © 2024 | 