УДК 332.64:332.334.2
Куца Діана Василівна
Студентка IІ курсу спеціальності “Геодезія, картографія та землеустрій”
Керівник Керівник к.е.н., доцент кафедри землеустрою і кадастру Двойнос Л.М.
Проголошення незалежності української держави стало значною віхою як у політичному, так і в економічному житті українського народу. Це дало змогу спрямувати зусилля нації на створення нової економічної парадигми – соціальної ринкової економіки. Обраний шлях ринкових перетворень не означає миттєву зміну командно-адміністративної економічної системи на ринкову, що й виклало створення економіки перехідного типу. Цей період надзвичайно складний, оскільки ламається не тільки структура політичного та економічного устрою держави, але й змінюється менталітет нації, що має суттєвий вплив на подальшу долю України.
Зміни в економічному житті зумовили виникнення нових підходів до розгляду економічних категорій, серед яких особливе місце посідає оцінка земель. Для того щоб глибше розкрити сутність економічної оцінки земель, необхідно правильно враховувати ряд об’єктивних умов, не пов’язаних із природними властивостями.
Економічна оцінка земель – це оцінка як природного ресурсу та засобу виробництва у сільському й лісовому господарствах, так і просторового базису в суспільному виробництві за показниками, які характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та прибутковість з одиниці площі. Основними показниками економічної оцінки земель є їхня продуктивність, що визначається валовою продукцією з одиниці площі й ефективністю використання земель, яка характеризується рівнем витрат на виробництво, дохідністю з одиниці площі. Дані економічної оцінки земель враховують при нормативній грошовій оцінці земель, аналізі ефективності їх використання порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель для вирощування сільськогосподарських культур.
У сучасній економічній науці основною метою оцінки земель є галузь застосування земельно-оціночних матеріалів і видів оцінки. Від заздалегідь установленої мети залежить, що повинна показати оцінка земель, а також відносно чого буде зроблено градацію землі як засобу виробництва.
В умовах реформування земельних відносин важливе значення мають організація та використання земельного фонду приміських територій великих міст України. Приміські землі – унікальний ресурс і від того, наскільки ефективно ми їх використовуватимемо, значною мірою залежить загальнодержавний економічний розвиток держави. Зазначену проблему можна розв’язати виділенням приміських зон навколо великих адміністративних центрів.
У сучасних економічних умовах, коли на місці великих господарств з’явилося багато дрібних землеволодінь, вказана проблема загострилася. Суть її полягає в необхідності створення фактично нових товаро-виробничих структур, здатних не тільки забезпечити основні потреби міста у продуктах харчування, але й оперативно реагувати на зміну попиту. Насамперед це стосується приміського землекористування і землеволодіння.
Характерною особливістю приміської зони є необхідність резервування територій для розширення міської забудови, дорожнього і промислового виробництва, інших державних потреб. Це питання особливо актуальне передусім у зв’язку з плановим переведенням із міста в приміську зону багатьох промислових підприємств із подальшим розвитком транспортної мережі.
Ще одна характерна риса приміської зони - це наявність набагато більшої за чисельністю порівняно з віддаленими районами кількості самостійних землеволодінь, представлених фермерськими господарствами, які виділилися з великих господарств, відносно невеликими товариствами, асоціаціями тощо
Через ряд об’єктивних і суб’єктивних причин у результаті реформування агропромислового виробництва найбільших структурних змін, що призвели до спаду виробництва, зазнали сільськогосподарські підприємства навколо великих міст – промислових центрів, насамперед ті, які розміщені в приміській зоні, де ця проблема набула особливого значення.
Основною метою підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь є максимально можливе забезпечення продовольчою продукцією споживчого ринку міста як за асортиментом, так і за обсягами виробництва.
Щодо проблеми забезпечення продовольчого ринку, то слід мати на увазі, що попит на продукти харчування має досить визначені сезонні коливання, основні з яких – ціни, асортимент, обсяги та якість. Тому однією з важливих умов ефективного сталого господарювання приміського підприємства є його здатність забезпечити згідно зі своєю спеціалізацією виробництво високоякісної продукції й постачати її на ринок максимально можливий обсяг у якомога короткий термін і за доступною ціною. Іншими словами приміське підприємство повинно гнучко реагувати на запити ринку й швидко корегувати виробничу програму, а також бути спроможними цілком чи частково змінювати асортимент продукції залежно від потреб ринку, розробити програму, яка дасть змогу гнучко змінювати асортимент відповідно до сезону та планованого попиту.
Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції великою мірою залежить від обраної спеціалізації, тим більше, що цей фактор є довгостроковим. З метою підвищення ефективності й забезпечення сталості сільськогосподарського виробництва на підприємствах. Орієнтованих на рослинництво, має бути забезпечений перехід на біогенні методи збереження родючості грунтів, тобто введення сівозмін, розрахованих на наявні матеріальні ресурси і поглиблену диференціацію систем землеробства залежно від агротехнічних властивостей земельної ділянки.
Одним із реальних шляхів виходу з кризи є напрацювання теоретичної бази й розробка рекомендацій щодо створення економічно обґрунтованої та ефективної системи землеволодіння і землекористування, що раціонально поєднає різні форми власності з урахуванням конкретних природних, виробничих та соціально – економічних умов території. Виходячи з цього, стратегія й тактика подальших інституціональних перетворень у сфері сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, на мою думку, повинна полягати в поступовому русі до такого типу організації землекористування, який би забезпечував створення умов для раціонального й ефективного використання регіонального земельного потенціалу, економічну і соціальну стабільність сільськогосподарського виробництва.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища». Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.
2. Земельний Кодекс України.