УДК 502.6
Шуміхіна Катерина Олександрівна
Студентка ІІІ курсу спеціальності “Геодезія, картографія та землеустрій”
Керівник к.н. з держ. упр., в.о. доцента кафедри землеустрою і кадастру І.П.Шелепницька

У житті будь-якої людини і суспільства земля відіграє важливу екологічну, економічну і політичну роль. Як об'єкт господарської діяльності людини вона існує без людського втручання - як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві. Земля є фундаментом, просторовим операційним базисом для розвитку всіх галузей народного господарства. Охорона земель від забруднення й негативних чинників вимагає, насамперед, охорони грунтів. Грунт – це родючий поверхневий прошарок землі, що утворився в результаті тривалої взаємодії органічних і неорганічних природних чинників. Його товщина коливається від декількох сантиметрів до 2 метрів.Тому, метою правової охорони землі є не зберігання її загальної площі, а зберігання, відновлення, поліпшення якісного стану земель.
Одним з основних принципів землекористування є принцип використання земель відповідно до цілей, для яких землі надані. У земельному законодавстві визначені конкретні вимоги до землевласників, землекористувачів і орендарів з охорони земель [2]. Зміст охорони земель складають закріплені в законодавстві правові заходи заходи попереджувального, заборонного, відбудовного й іншого характеру, спрямовані на: відновлення і підвищення родючості грунтів, а також інших корисних властивостей землі; захист земель від водяної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, повторного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнації; захист від зараження сільськогосподарських угідь і інших земель карантинними шкідниками і хворобами рослин, заростання бур'янами, чагарником і дрібноліссям, інших процесів погіршення культуртехнічного стану земель; рекультивацію порушених земель, відновлення їхньої родючості й інших корисних властивостей землі і своєчасне залучення в господарський обіг; зняття, використання і зберігання родючого прошарку грунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель. Основне призначення попереджувальних правових заходів полягає у тому, щоб запобігти в процесі землекористування можливість виникнення негативних наслідків, шкідливих для стану грунтів, забезпечити раціональне використання земель. Такі заходи реалізуються шляхом установлення правил ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, подання і вилучення земель, розробки і здійснення проектів землевпорядкування, використання земель підприємствами, установами, організаціями і громадянами. З урахуванням існуючих в Україні масштабів деградації землі, особливе місце в системі земельного законодавства займає Закон України "Про меліорацію земель"[1].
Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюється місцевии радами, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та іншими спеціально уповноваженими державними органами. У раціональному землекористуванні вагоме зна¬чення має збереження гумусу, який стимулює розвиток рос¬лин і мікроорганізмів, що беруть участь у перетворенні мі¬неральних і органічних речовин у грунтах. При нинішній паропросапній системі землеробства, недостатньому вне¬сенні органічних добрив і відносно низькій питомій вазі багаторічних трав у структурі посівних площ, створюються умови для швидкої мінералізації рослинних решток у грунтах, слабої їх гуміфікації, що супроводжується зниженням загальних запасів гумусу, виникає загроза деградації грунтів — погіршення фізичних властивостей, зниження природної родючості й ефективності використання мінеральних добрив. При мінімальних обробках грунту є потреба у розробці нових методів, які б забезпечили найвищий коефіцієнт їх використання, знизили витрати на придбання добрив і запобігли забрудненню навколишнього середовища. Особливо важливим є використання органічних добрив у регіонах, де широко застосовують ґрунтозахисну систему землеробства і де неможливо забезпечити глибоке загортання органічних добрив у грунт [3].
Отже, катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних заходів, спрямованих на підвищення родю¬чості грунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.
На мою думку, найважливішим заходом збереження грунтів є правильне формування культурного агроландшафту. У кожній екосистемі має бути своє, науково обгрун¬товане співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водойма¬ми. Це дасть найвищий господарський ефект і збереже довкілля. Не менш важливою справою є організація і дотримання польових, кормових та інших сівозмін. Зберегти грунт допоможуть: перехід на прогресивні форми обро¬бітку землі, ефективні та легкі машини й механізми, скорочення повторного обробітку грунту, перехід на безплужний обробіток. Впровадження поряд з ультрахімізованим методом господарюван¬ня органічного (біологічного) землеробства без застосування отруто¬хімікатів і неякісних мінеральних добрив.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про меліорацію земель"
2. Земельний Кодекс України
3. Про Національну програму охорони земель на 1996 - 2005 роки: Розпорядження від 17 лют. 1996 р. № 34/96 // Уряд. кур’єр. - 1996. - 11 квіт. - С. 6.