УДК 528.9 (09) (477.43)
Глущак Лілія Вікторівна
Студентка IV курсу спеціальності “Геодезія, картографія та землеустрій”
Керівник ст.викладач кафедри землеустрою і кадастру Додурич В. В.

Після проголошення УНР Українським геодезичним управлінням видано 54 аркуші державної ”спеціальної карти“ України масштабу 1:420 000 і 4 аркуші масштабу 1:1 050 000. "Фізична карта України" П.А. Тутковського видана в масштабі 1:1 680 000. Було видано два плани Києва на 6-ти аркушах із горизонталями українською мовою.
Нові карти видавалися центральними картографо-геодезичними органами тих країн, до складу яких входили українські землі. В СРСР перевидавалися виправлені карти Російської імперії масштабів 1:42 000 і 1:420 000, частково було перевидано карти масштабів 1:126 000 і 1:21 000.
Активно розвивається тематичне картографування. У 1919 р. вийшла карта залізниць України, в 1920 р. – карта сільськогосподарського районування Криму і перший регіональний тематичний атлас ”Статистико-економічний атлас Криму“. Найвидатнішими картографічними творами цього періоду є ”Атлас електрифікації України“ (1922), схематичний ”Кліматичний атлас України“ (виданий Укрметео у 1927 р.), перший комплексний ”Географічний атлас України“ (виданий А. Кльованим у 1928 р.; він включав 33 карти, пояснювальний текст, таблиці, графіки; мав три розділи – природні умови, соціально-політичний і господарський; карти були складені у масштабі 1:3 380 000). В 1923-34 рр. видано політико-адміністративні карти України в масштабі 1:5 000 000. Тоді ж Д. Кочергін видав карту середнього багаторічного стоку Європейської частини Союзу РСР.
У 1939 р. Вище геодезичне управління було перетворене в Головне управління геодезії та картографії (ГУГК). Для військових потреб вся територія України була вкрита картами масштабу 1:500 000, 1:750 000, 1:1 000 000, 1:2 000 000, 1:50 000, 1:200 000 і 1:300 000 (основна польова). В 1939 р. була видана недоступна для загального користування карта масштабу 1:25 000.
За рубежем територія України зображалася на всіх картах сусідніх держав – Румунії, Польщі, Чехословаччини. Ці карти були перевидані із карт часів Першої світової війни, доповнені й перероблені.
Особливо величезного значення набули топографо-картографічні роботи у роки Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр. чи Другої світової війни. Карти використовувалися при плануванні й проведенні бойових операцій, визначенні координат цілей, прив’язці бойових порядків, орієнтуванні. Створювалися спеціальні карти – бланкові, розвідувальні, кодовані, рельєфні тощо. Спеціальні топогеодезичні загони виконували спеціальні роботи із згущення й розвитку опорних геодезичних мереж в районах ведення бойових дій, особливо для потреб артилерії.
Широко застосовувалися матеріали повітряної розвідки й фотографування. Вміле дешифрування аерофотознімків дало можливість успішно провести одну із найвизначніших операцій 1943 р. – визволення столиці України та всієї Лівобережної України.
Післявоєнний період розвитку картографії забезпечувався подальшим розгортанням теоретичних та прикладних розробок в умоваї радянської географії.
На всій території СРСР запроваджено систему координат 1942 р. і Балтійську систему висот. Топографо-геодезичні та картографічні роботи базуються на матеріалах аерофото- і космічного знімання. Розробляються нові напрями в картографії – пізнавальна функція карт, мова карт, картографічна генералізація, система організації змісту карт. Традиційно потужним напрямом в тематичному картографуванні є розробка комплексних і синтетичних карт, які базуються на принципах системного картографування (карти спеціалізованих АПК, оцінки стану компонентів природи, охорони довкілля, оцінки земель, карти медико-географічної оцінки території, галузевої та територіальної організації географічних комплексів тощо).
Значним досягненнямукранської картографії став фундаментальний ”Атлас природных условий и естественных ресурсов УССР“ (1978 р.). він вміщує близько 450 карт і схем із поясненнями. Всі карти згруповані в оеремі блоки. Основний масштаб карт 1:2 500 000, карти Чорного й Азовського морів побудовані в масштабі 1:3 000 000, карти-врізки і додаткові карти – 1:6 000 000–1:20 000 000. Після 1991 р. він став загальнодоступним у користуванні. Територія тодішньої Української РСР було детально відображена на багатьох картах і атласах СРСР.
Традиційно потужним напрямом української тематичної картографії є розробка комплексних та синтетичних карт, які базуються на принципах системних досліджень. Такими є карти інтегральних АПК, оцінки стану компонентів довкілля, оцінки земель для вирощування окремих сільськогосподарських культур, медико-географічні карти, карти оцінки території, галузевої та територіальної організації промисловості тощо. В 1980-90-х роках в Українській РСР видано серію карт галузевих та міжгалузевих комплексів у масштабі 1:750 000 (для службового користування).
Створено серію карт територіальних комплексних схем охорони природи (ТерКСОП) Донецької області, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська.
В 1992 р. видано атлас ”Українці. Східна діаспора“, в 1993 р. – серію карт ”Україна. Природне середовище та людина“. Шкільний курс географії забезпечений рядом навчальних атласів.
Основними центрами проведення картографічних досліджень території України стали ІГ НАНУ, РПС, Інститут історії НАНУ, кафедри картографії та географії провідних вищих навчальних закладів України, проблемні та науково-дослідні лабораторії загальногеографічного та тематичного картографування, філії Інституту землеустрою тощо.
Серед провідних вчених України у галузі картографії слід назвати члена-кореспондента НАН України Л.Г. Руденка (з 1991 р. – директор Інституту географії НАНУ; комплексні дослідження господарства, територіальне планування, раціональне природокористування й охорона природи), доктора географічних наук А.П. Золовського (картографування сільського господарства, АПК, продовольчих комплексів, теорія картографії), професора Я.І. Жупанського (картографування виробничо-територіальних комплексів), О.І. Шаблія (картографування галузевих і міжгалузевих комплексів), професора І.Ю. Левицького (теорія сільськогосподарського картографування, окремі сільськогосподарські карти, карти земель, земельний кадастр і охорона природи), доктора географічних наук Т.І. Козаченко (спеціалізовані АПК, теорія картографування географічних комплексів, картографування продовольчих комплексів.
Важливим завданням перспективного розвитку української картографії є подальші теоретичні пошуки з метою дослідження галузевих (комплексних) систем реальних об’єктів і територіальних систем, а також їх картографування для розв’язання проблем управлінням природокористуванням і охорони природи, господарством і соціальними проблемами. Теоретичні розробки необхідно, аби відповісти на питання, як за допомогою карт дослідити і пізнати реальну дійсність, її об’єктивну системну організацію. Істотним є розробка наукових основ системного картографування і картографічного моделювання, пошуки нових видів і типів карт, які глибоко й повно відображали б взаємозв’язки і динаміку систем явищ і об’єктів. Ці карти необхідні для вирішення таких гострих проблем сучасності, як раціональне використання природних і трудових ресурсів, охорона й покращення довкілля, господарське регулювання територіальної організації виробництва.
Важливою є розробка пакетів програм для автоматичного створення інвентаризаційних карт на основі статистичних даних – медицинських, сільського господарства і промисловості. Для цього створюються оглядово-топографічні й топографічні карти масштабу 1:500 000, 1:200 000 і 1:100 000. Складено перші карти полів. Широко застосовуються матеріали космічного знімання. Формується еколого-географічне картографування. Уже складено концепцію, структуру й програму першого еколого-географічного атласу України. В ньому передбачена серія карт, які об’єднані в декілька груп чи блоків. Вступна карта дає загальну оцінку території. Друга група карт характеризує основні етапи еволюції природи і впливу суспільства на компоненти природного середовища. Вона матиме підрозділи: еволюція природи. еколого-географічна ситуація, стан вод, землі, повітря тощо. Група карт про наслідки впливу суспільства на природу теж ділиться на аналогічні серії з огляду змін компонентів природи під впливом суспільства. У інший блок увійшли карти еколого-географічної оцінки карт стану середовища. Завершує атлас блок карт еколого-географічних проблем регіонів України.

Список використаної літератури
1. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 211-243).
3. Картография с основами топографии Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 2. Мелкомасштабная географическая карта. Школьные географические произведения. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 214-245.
4. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 342-365.